Олег Скрипка - видатний Українець

Ініціатор фестивалю відомий співак та композитор Олег Скрипка дав ексклюзивне інтерв’ю в прямому ефірі, яке й пропонується нашим шановним читачам разом з короткими інтерв’ю гостей та учасників цього етно-форуму.

 Видатний Українець - Олег Скрипка.Фото Юрія Алєксєєнка

На миргородському базарі дві жіночки відярмаркували, гостинці внукам купили, сидять на траві під деревом і п’ють чарку. З базарного динаміка звучить пісня “Галю, приходь!” Тут одна й каже:

“От я б, коли вміла малювати, то намалювала б Олега Скрипку в образі Пантелеймона-цілителя.”

А друга їй:

- “Що, з баяном?”

“З баяном!”

“А ти хоч знаєш, що він з Ющенком посварився?”

“Як посварився?”

“А той дав йому “заслуженого артиста”, а Скрипка відмовився...”

“Тю! То він же давно народний!”

 Ведучий прямого ефіру Олександр Кочубей.

 – Вітаю Вас, пане Олег.

– Доброго вечора Вам.

Ви не частий гість на радіо “Культура” і пряма трансляція на всю Україну третього фестивалю “Країна Мрій”, то приємна нагода для наших радіослухачів почути голос свого кумира, його коментарі щодо сучасної ситуації в українській культурі, зокрема. Люди, які приходять сюди на Співоче поле отримують колосальний, потужний заряд енергії, який впливає на їх думки, на їх наступні вчинки і для Вас проведення цього заходу є, безперечно, велика відповідальність. Впродовж останніх років ми спостерігаємо небувалий раніше інтерес до своєї історії, до культури, до витоків... – Як на Вашу думку то є якась мода, попса чи дійсно прояви справжнього ренесансу?

– Це травичка пробивається крізь асфальт – всі ми вийшли з тоталітарного суспільства і ще не позбулися цього тоталітаризму і в культурі, і в мистецтві, і в масових заходах, і в ментальності людей. А зараз це якось спадає і люди звільняються від радянського пафосу, – це пішло в сторону, шукають якийсь базис культурний, моральний і цей базис він і знаходиться в історії, в культурі, в музиці...

– Багато молодих людей часто одягають вишиванку, а в руці цигарка та пляшка пива...

– Не знаю... може хтось і вживає вишиванку з цигаркою та пивком, але я не бачив. От ми кожен рік робимо такі Вечорниці в Києві і умовою вільного входу на свято є наявність автентичного одягу на гостях і це на 99 відсотків означає, що то культурна людина і у нас ні разу не відбувалося ніяких неприємностей на наших заходах.

– У цьому році на Ваших “Вечорницях” охорона на пустила з десяток поважних бабусь-киянок, які, власне, розмовляли українською мовою і були, безперечно, українками, але були вдягнені не в народні костюми...

– Не пустили? Ну, що ж правило є правило...

– В одному з своїх інтерв’ю Ви сказали, що два попередніх фестивалі були революційні по суті своїй, а третій, то вже зкристалізований...

– То я так гарно сказав?

– Так. Тобто, зараз Ви вже знаєте як проводити надалі це свято. І з усіма репертуарними, фінансовими, організаційними та іншими умовами все ясно. То що ж для Вас є стрижнем фестивалю “Країна Мрій”?

– Я артист і проста людина. І як для простої людини мені важливі враження і емоції. Мета фестивалю це створити атмосферу. Це по-перше. Взагалі, коли ми з людиною спілкуємось і нам ця людина важлива і цінна, то найважливіше зберегти ці відносини. А коли ти продовжуєш робити фестиваль, то важливо зберегти атмосферу. І наша задача надалі, маючи уже чисто технологічний досвід в створенні фестивалів, зберегти фестивальну атмосферу. А на сьогоднішній день це вже набагато складніше, бо фестиваль вже не є такою новиною для людей, вони вже звикли і чекають чогось більшого. Але більшого не буде. Буде стабільна комфортна етнічна атмосфера. І це вимагає також і від людей такого ж дорослого відношення до нас. Щоб вони не чекали, що їх постійно будуть розважати і розважати. Публіка, сприймаючи артистів створює цю атмосферу сама тим як вона спілкується з артистами, з майстрами, як вона їх сприймає. І ми чекаємо цієї атмосфери від публіки.

– Тобто мова йде про взаємну відповідальність?

– Безперечно.

– Але ж люди швидко звикають до хорошого, а між фестивалями є така паузу – цілий рік та й Скрипка один, а українців 47 мільйонів. То чого саме Ви чекаєте від публіки, – якихось конкретних вчинків, станів, подій, які вони будуть провокувати?

– Фестиваль виховує і нашу організацію і артистів і публіку також. На жаль багато в чому ще спрацьовує радянський хибний нав’язаний нам менталітет, що “ я в принципі розумна, пристойна людина і можу культурно поводитись, а скрізь люди просто бидло...” , а коли ти приходиш на таку велику території і бачиш, що тут далеко не бидло зібралося, що це дуже культурна спільнота і відбувається досить комфортне, приємне спілкування і, відповідно, й сам себе починаєш поважати й вірити в себе й вести себе більш гідно. Це таке середовище, яке впливає продуктивно і такого в нашому світі не дуже багато. Це дуже необхідно, бо ми ж будуємо нове суспільство, нову країну і хочемо, щоб ця країна наблизилася до цього ідеалу, до намріяної країни мрій

– На фестивалі присутні багато людей, які народились вже не в радянські часи, як і Ваш син, якого ще 15 хвилин тому Ви тримали на руках. Які Ваші побажання тим, які народились та зростають в незалежній Україні?

– Вчора ввечері мене запросили на святкування Купала, – закрита така вечірка. Всі там розмовляли російською, що в принципі не важливо та співали якусь попсню в стилі “галубая луна” та інше подібне. Там було багато молодих людей, які не застали Радянського союзу і не знають про це нічого, але вони слухають “галубую луну” і це ще гірше. Зараз молодь знаходиться в ще більшій небезпеці. Їм ще більше бракує інформації, і культури, не вистачає рівня і тд. Я б побажав молодим людям мати внутрішню силу не піддаватися тому впливу поганого смаку, який зараз панує нажаль; і мати активну позицію щодо себе, щодо культури, щодо свого вибору. Ніколи не вестися на нав’язування. Тобто мати силу волі те ж джерело інформації чи то телевізор вимкнути, чи журнал викинути, якщо це несе агресивну, негативну інформацію. Ми на даний момент знаходимось в світі агресивному і треба себе відключати від таких негативних джерел, оберігати себе.

– Сучасний ренесанс української культури розвивається в стані опозиції щодо російського культурного оточення...

– ...російського некультурного шовінізму.

– ... хоч в багатонаціональній Росії також критична ситуація в культурі. Фестиваль “Країна Мрій” має статус міжнародного, але в цьогорічній програмі немає представників традиційного російського мистецтва...

– В Росії проживає дуже багато народів. На першому фестивалі з Російської Федерації були артисти з республіки Марі ( марі або черемиси – одні з багаточислених поволзьких народів Росії, які були завойовані ще при Івані IV Грозному – Авт.), в минулому році були росіяни, – казацький колектив “Вольніца”. А в цьому році з Алтаю у нас представлена співачка Раїса Тандалай. І ми будемо продовжувати цю традицію. Я б дуже хотів запросити тувинські колективи – це дуже цікаво.

– Не склалося в цьому році?

– Не склалося тому, що дуже далеко їхати. Як не смішно, але простіше привезти колектив з Лондону, ніж із Туви. Просто відстань величезна.

– Як Вам вдалося запросити таку зірку як Наташа Атлас?

– До речі, дуже просто. Вона зараз має східно-європейські гастролі і це дуже гарно вклалося в її графік; плюс нам були надані дуже демократичні фінансові умови. Єдине, що у нас був трошки стрес, коли вона запізнилась на літак до Києва і прибула не вчора, а сьогодні якраз перед концертом, тому і саунд-чек був без неї, але ми чекаємо на неї і десь через годинку вона буде вже на сцені.

– Що Ви побажаєте тим людям, які не знають про “Країну Мрій”, про свою країну мрій?

– Можна почати з такого банального, що людині цікаво і корисно попробувати те, чого вона ще не знає. Я б просто порадив відвідати фестиваль ”Країна Мрій” чи послухати диски, які ми випускаємо після фестивалів або відвідати наш сайт: www.krainamriy.com. Це дуже приємний світ та дуже комфортний для спілкування і якщо людина цікавиться історією, традицією, етнікою, то вона відчуває себе людиною Землі і Неба, тоді wellcome до нас. Тут Ви знайдете багато однодумців.

– Дякую Вам за добрі слова. Справа, яку робите Ви та Ваші соратники є дуже важливою та потужною. З кожним роком цунамі фестивалю”Країни Мрій” охоплює і зцілює все більше людей. Нехай не спадає ця могутня хвиля. Вам бажаємо Любові, Добра та Мужності.

– Цунамі це звучить красивенько. Дякую!

 Інтерв’ю з учасниками та гостями фестивалю “Країна Мрій” 07 – 09 липня 2006 року:

 Іван Граців, Олег Опанасюк (Музиканти Le Grand Orkestrе):

– Ми граємо на духових інструментах в оркестрі Збройних Сил України, а також вечорами в ресторані “За двома зайцями”, що на Андріївському узвозі. Кілька років тому пан Олег Скрипка запросив нас до створення спільної програми. Це було для нас несподіванкою, але з перших репетицій зрозуміли, що він дуже талановитий музикант, щирий та легкий у спілкуванні. Він людина ідейна, – знає що хоче. На фестивалі “Країна Мрій” ми виступимо з Олегом Скрипкою в складі “Le Grande Orkestre”. Буде різноманітна і дуже цікава програма на півтори години.

 Василина Дребушевська (Директор по роботі з клієнтами агенції Initia менеджмент подій – організатора фестивалю, керівник прес-служби фестивалю):

– Наша агенція з охотою взялася за організацію фестивалю. Ми, в принципі, маємо досвід в створенні широкомасштабних акцій. Але саме цей фестиваль для нас є особливий, бо колектив наш є молодіжний і кожен вважає Олега Скрипку людиною поважною, як і все, що він робить для культури. То ж ми з особливим піднесенням взялись за роботу. Все йде по графіку. Ці три дні фестивальні для нас, насправді три доби, але ми працюємо із задоволенням. Коли бачимо відвідувачів фестивалю, як сяють очі дітей, батьків, людей похилого віку, іноземних туристів, - втома зникає й відчуття гордості переповнює серце.

 Георгій Караканідзе (керівник ансамблю “МТІЄБІ”, Грузія):

– Наш ансамбль існує більш ніж 20 років. В Україні були ще в 1996 році. В Тбілісі також проводяться схожі фестивалі, але не з таким розмахом та кількістю учасників. Участь у фестивалі “Країна Мрій” для нас є особливою честю. Зараз триває рік Грузії в Україні й ми, виходить, народні дипломати від культури. Я хочу нагадати, що Україна та Грузія, як відомо з історії, ніколи не ворогували й наші культурні обміни більш ніж природні. У нас спільний погляд на загальнолюдські цінності, на поняття дружби, свободи, відданості. Наступний рік буде роком України в Грузії, тож ми будемо раді прийняти українських митців за всіма законами кавказької гостинності.

 Валерій Гладунець (гурт “Гуртоправці”, м. Київ):

– На фестивалі ми не вперше. Пам’ятаю, коли сказав друзям, що запрошені на фестиваль, ті відреагували тільки на ім’я Скрипки. А коли самі відвідали це потрясаючи дійство, то зрозуміли, що для музиканта і для глядача то є велике щастя бути частиною цього свята.

 Юрій Фединський (гурт “Карпатіяни”, м.Київ):

– Я українець, який народився в Нью-Йорку в США. Живу в Києві кілька років і моїм основним заняттям є музика. Тут я знайшов своїх однодумців з якими ми робимо етно-експедиції, в основному в Карпати, а вже в Києві під цими враженнями “робимо” свою музику. В Україні не проста ситуація і всіх основних життєвих сферах, але в культурі особливо. А така подія як фестиваль “Країна Мрій” це по-суті культурна революція, яка здійснюється українцями в Україні. Мої рідні в Америці щасливі та горді за мене, що я знайшов себе на своїй прабатьківщині і що я беру участь у такій важливій справі, де відбувається відродження духовності мого народу і це проходить щиро, громадою, весело й завзято. Слава Україні!

 Дарина (етно-гурт “Серпанок”, м.Суми):

– Ми студенти сумського музучилища. І наш керівник Олена Гончаренко, яка ще 10 років тому зініціювала формування нашого колективу, перейнявшись ідеєю відтворення традицій від гурту ”Древо” з Києва, тепер страшенно горда тим, що ми представляємо пісенну культуру нашого краю в столиці, та ще й на такому фестивалі як “Країна Мрій”. Ми щасливі й задоволені, - хочеться співати не зупиняючись всі три фестивальні дні. Дякуємо пану Олегу та многая йому літа.

 Богдан “Бодя” (гурт “Гуцул Каліпсу”, м.Чернівці):

– Ми вже вдруге на фестивалі. Взагалі, часто виступаємо, але “Країна Мрій” для нас є таким важливим ковтком спілкування, тут така насищена атмосфера, що коли глибоко дихати, то може запаморочитись голова. Можна порівняти з всеукраїнською етно-експедицією, тільки не ти виїхав кудись, а до тебе приїхали... Для нас ці враження абсолютно функціональні, бо ми хоч і використовуємо досить сучасні стилі в своїй музиці, але джерело натхнення нашого в музиці з глибин, в безмежній народній мудрості, в яку ми поринаємо на фестивалі “Країна Мрій” повністю, з задоволенням. Ну і слава Богу!

 Сергій “Топор” (“Фанфаре Оркестра”, Молдова):

– Коли ми вперше виступили в Києві, то зразу знайшли собі прихильників. То був час, коли в Україні ширилась популярність музики Бреговича та Кустуриці. Але, як Олег Скрипка почув нас, то сказав, що ми більш автентично подаємо балканську музику. З того часу ми гості на всіх музичних акціях пана Олега. На цьогорічному фестивалі, окрім виступу на великій сцені, ми будемо робити такий собі перформенс – будемо їздити на музичній фірі (пара коней, що тягнуть розцяцькований віз) по території фестивалю та грати веселу молдовську музику.

 Олексій Трачук (товариства “Коло-RA”):

– Наше товариство демонструє на фестивалі відтворені керамічні вироби трипільської доби. До кожного предмету наші науковці підготували кваліфікований коментар так, що навіть людина, яка вперше почула про трипільську культуру зразу зрозуміє про який величезний та безмежно мудрий шматок історії ми хочемо нагадати. Крім того, ми сформували історико-археологічні туристичні маршрути по центральній Україні, які абсолютно демократичні по ціні та є зовсім нові на туристичній мапі країни. В цьому наші цілі й задачі з фестивалем “Країна Мрій” щільно перетинаються. Тому ми тут і є і раді від того.

 Едзюн Єчіка (флейтист, Японія. Переклад – Авт.):

– Мене особисто запросив пан Олег Скрипка. Я подорожую по світу і в Україні не вперше, але на такому рівні я ще не відчував цей край. Я буддійський монах і всі мої відчуття зараз зведені до якогось дитинного стану, – тут все так відкрито й щиро. Я попробував грати на українській бандурі, – вона має дуже японський звук. Взагалі, якщо люди не розуміють один одного, то мова музики, яка є первинною ніколи не посварить їх, а тільки зблизить. Олег Скрипка – велика людина, – в Японії таких людей називають “сенсей” – Вчитель, – він зближує людей, дає їм спільну мову. Нехай йому буде добре.

 Юрко Зелений (музикознавець, радіоцентр FDR):

– Для мене, як для музичного оглядача й аналітика фестиваль “Країна Мрій” то є нагода спостерігати широкий зріз української музичної культури. І чим регулярніше я відвідую українські фестивалі взагалі, а цей форум є найважливішим та найвпливовішим на Україні, – тим більше переконуюсь, що відбувається справжній ренесанс нашої національної культури; і в музиці це проявляється найяскравіше. Я не бачу космополітичних тенденцій в жанрі, – скоріш це домінування автентичного. Це, слава Богу, перекриває всю ту вторинну, напівдефективну й дуже небезпечну для нас і наших дітей попсню. Ми повертаємось до першоджерел, а це означає, що ріка нашої сили та мудрості стає чистішою та могутнішою.

 Тарас Компаніченко (кобзар, лірник):

– Я граю на кобзі, лірі, бандурі. На інструментах, які є музичним символом України. Граю давно і з насолодою. З задоволенням спостерігаю як з кожним роком з’являється все більше молодих людей, які освоїли ці фантастичні інструменти, а на кобзі не зіграє людина підступна та зла. Я вважаю, що це явний знак того, що збільшується тяга до сивої мудрості, що є нашою правдою, силою та справедливістю. На Фестивалі “Країна Мрій” виступаю вже втретє. Тепер ще допомагаю в організації Олегу Скрипці, - він є моїм щирим другом та вірним товаришем. В цьому році кобзарська сцена найповніша. Це дуже тішить. Іноземні учасники, коли вперше беруть в руки бандуру чи кобзу переповнюються почуттям таїни та радості. Спостерігати це є справжнє щастя.